Трьох випускників Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права, які трагічно загинули у зоні АТО, вшанували студенти та викладачі. На лінійку-реквієм запросили і рідних Героїв. Роман Абрамов, Вадим Наумов, Василь Законов – усі троє навчалися у закладі та залишили про себе світлі спогади.

Пам'ять про них у коледжі бережуть не на словах, розповідають педагоги. Відкриття дощок пам'яті Героям стало тією справою, до якої долучається увесь навчальний заклад. Остання з них – дошка пам'яті загиблому Василеві Законову. Право її відкрити надали батькам 22-річного хлопця.

 

Тетяна Наумчик, заступник директора БКПЕП з виховної роботи: «Ще навіть в 2012-му році Василь навчався в нашому коледжі, ходив ось цими коридорами, жив у гуртожитку, радів життю, захоплювався, закохався, знайшов кохання свого життя. Василь запам’ятався дуже вихованим, толерантним, спокійним, врівноваженим і в пам'яті залишиться таким, який ніколи не порушував слово, яке він давав. Якщо обіцяв – обов’язково виконував. Завжди здавалося, що він дуже практичний, хазяйновитий. Не дожив, не докохав, не домріяв, не дослужив. Багато чого не встиг в свої 22 роки. Але встиг віддати своє життя за суверенітет і недоторканість нашої держави».

Народився майбутній молодший сержант на Луганщині. Згодом батьки переїхали до селища міського типу Великі Коровинці на Чуднівщині. Тут Василь закінчив школу, затим – навчався у Бердичеві на ливарника. У 2013-му році хлопця призвали на строкову службу, а через рік, коли розпочалася перша хвиля мобілізації, він добровільно підписав контракт на службу у 101-ій бригаді охорони генерального штабу Збройних Сил України. У зону АТО потрапив наприкінці минулого року, а у лютому 2015-го поблизу Дебальцево військовий був смертельно поранений. Вдома на нього чекали батьки, сестри та кохана дівчина Катерина, з якою вони планували побратися цього літа.

Тетяна Наумчик, заступник директора БКПЕП з виховної роботи: «Почуття ненависті, болю, скорботи і, водночас, гордоті переповнюють наші серця. Не можна знайти слова, які б допомогли б вам, рідні, якось пом’якшити біль втрати загибелі вашого сина, нашого випускника, захисника України Василя Законова».

Роман Ярмоленко, голова циклової комісії ливарного виробництва БКПЕП: «Нам він запам’ятався як студент дуже спокійний, врівноважений, надійний, що ніколи не підводив викладачів і товаришів. За відгуками одногрупників і друзів, він завжди міг дати гарну пораду, виручити, був пристосований до життя. Серце стискається, коли думаєш, що війна забирає таких хороших хлопців, патріотів України».

Дружина Романа Абрамова Тетяна згадує свого чоловіка, як такого, що завжди міг знайти вихід із будь-якої ситуації. Роман Абрамов рахував, що розум людині на те і даний. По собі Герой залишив родину. Два сини – копія батька, саме на нього й рівняються, розповіла його дружина.


Тетяна Абрамова, дружина загиблого Героя Романа Абрамова: «В мого Роми була смерть моментальна: куля в серце. Хоча мій чоловік, на перший погляд, був захищений, на відміну від його товариша: у бронежилеті, за огорожею і лежав на землі, але смерть не вибирає. Є люди, які наперекір долі народжуються героями. Мій чоловік, Абрамов Роман Вікторович, був люблячим чоловіком, батьком, якого ми поважаємо, любимо, пам’ятаємо, він назавжди залишиться в наших з дітьми розбитих серцях мужнім, люблячим, вірним, героєм, бо був ним по життю».

Людина живе доти, доки про неї пам’ятають, упевнені у коледжі. Тому, кожен день, проходячи повз дошки пам'яті, студенти та викладачі мають схиляти голови перед подвигом тих, хто стояв за Батьківщину до кінця.

 

  

За матеріалами ТРК ВіК