У Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права навчаються творці краси, яка надихає і вражає

 

Скажете: кращі друзі дівчат – це діаманти? Спірне судження: студентки БКПЕП, які відвідують гурток художнього та ювелірного литва, товаришують із паяльниками, напилками, лобзиками, надфілями й скальпелями. І вже зараз вчаться виготовляти різні прикраси та гарні вироби. Не пасуть задніх і хлопці: приручення норовливого металу й  надання йому певних форм – заняття для справжніх чоловіків!  

Бердичів – місто давніх художніх традицій. І нині його майстри продовжують створювати чудові зразки декоративно-прикладного мистецтва. У другій половині 19-го століття серед різних мануфактур була знаною фабрика Ізраїля Заходера, яка (за архівними документами) розташовувалася в дерев'яному будинку по вулиці Білопільскій. Її золоті та срібні вироби з відбитком именника «І.Е.З.» користувалися широким попитом. У 90-х роках їх асортимент був досить різноманітним: чарки, келихи, сільнички, ножі,  виделки та інші столові предмети. Навіть після кончини ювеліра поширеність виробів із клеймом «Спадкоємці І. Е. Заходера» свідчила про успішну діяльність цієї майстерні протягом тривалого періоду. Інтерес до художнього литва з металів та сплавів не втрачається…

Спочатку – ідея, потім – втілення

Два роки тому команда викладачів БКПЕП на чолі з директором Іваном Демусемзібралася на ґрунтовну розмову щодо додавання нових спеціалізацій у межах спеціальностей, які будуть затребуваними. Реалії сьогодення та вимоги часу потребують суттєвих змін і виконання актуальних завдань, щоб поширити спектр працевлаштування випускників коледжу. Порадилися, проконсультувалися з Міністерством освіти і науки України, громадськістю міста та навчальними закладами і вирішили ввести нову спеціалізацію «Художнє та ювелірне литво» в рамках спеціальності «Металургія». Декілька педагогів поїхали на стажування до Одеського національного політехнічного університету. Ці дні, розповідає голова циклової комісії «Металургія» викладач спецдисциплін Роман Єрмоленко, були пізнавальними, насиченими, інформативними та корисними: «Отримали відчутну допомогу з боку головного ювеліра, старшого викладача Миколи Замятіна. Співробітники університету зацікавлені у співпраці з нами, потім до цього вишу вступають випускники бердичівського коледжу. Микола Іванович дав нам для старту силіконові форми. До речі, в Одесі я відлив свій перший хрестик із латуні…»

В останні дні серпня 2016-го року у БКПЕП відбулася педрада, і почалася робота зі створення лабораторії художнього та ювелірного литва. В одному зі складських приміщень корпусу М провели ремонт. Директор коледжу Іван Демусь повірив у своїх співробітників, котрі підтримали його ідею, і доклав чимало зусиль із забезпечення лабораторії відповідним оснащенням: придбав італійську піч, яка може плавити один кілограм кольорових сплавів,  в наявності – і необхідне технологічне устаткування для всіх етапів виготовлення художніх виробів із металів. Майстер виробничого навчання та викладач Микола Сорока – досвідчений фахівець-практик – засукавши рукава взявся за справу: зробив столи й піч, де стали плавити бронзу. Лабораторію запустили на початку минулого року, і це було досягненням, адже в першу чергу вона сподобалася студентам! Процес створення краси своїми руками зацікавив. Згодом організували й гурток художнього та ювелірного литва. Директор коледжу Іван Демусь, енергійний, компетентний і цілеспрямований керівник, запропонував запросити до співпраці Бердичівську художню школу. Сказано – зроблено! Роман Єрмоленко та Микола Сорока побували у сусідів, зустрілися з колишнім очільником мистецького навчального закладу Миколою Яцюком, колективом та учнями і показали стенд із виробами. Викладачі школи зробили відповідний візит та обмінялися думками щодо взаємодії. До речі, декілька їх вихованців після закінчення художки, як правило, вступають до коледжу. Студенти із задоволенням займаються ліпленням із глини, адже, переконаний їх викладач Роман Єрмоленко, справжній ливарник має володіти мистецтвом працювати з м’яким матеріалом.

Гурток художнього та ювелірного литва – місце втілення ідей і задумів

Щочетверга майбутні фахівці з виготовлення художніх та ювелірних виробів збираються на заняттях гуртка. Їх наставник керується принципом: «Мінімум теорії – максимум практики», будучи переконаним, що успіх справи пов’язаний з уміннями та навичками, і, якщо в процесі практичного навчання виникають питання, – це чудово!  Коли Роман Єрмоленко розповідає про улюблену справу, його очі натхненно горять:«Працюємо з міддю та її сплавами (бронза і латунь) та сплавом міді зі сріблом. Виготовляємо брелоки, кулони, кільця, хрестики і фігурки людей. Маємо чотири печі, до яких допускаємо не всіх – лише досвідчених, не кожному дано зварити сплави. Цей процес – як приготування страви на кухні – тонкий і делікатний. Щоб отримати міцний та гарний метал, потрібно мати особливе чуття. І взагалі творити – це щастя!» На гурток студенти (близько 15-и учасників) приходять після пар. Хлопці і дівчата займаються до останнього, не поспішаючи розходитися. Тут вони отримують навички роботи з необхідним технічним оснащенням, працюють із воском, силіконом та глиною. У приміщенні стіни прикрашені зразками ювелірних матеріалів, а також художніх виробів, виготовлених гуртківцями на заняттях: виливками хрестиків, ключиків із кольорових сплавів та різними восковими моделями. Дівчата захопилися створенням декоративних свічок із воску і парафіну різної форми. Візьміть собі на замітку найпростіше: спочатку потрібно натерти матеріал на дрібній тертці й запресувати масу у широкий шприц, а ґніт робиться з бавовняної нитки, просоченої рідким парафіном. І, нарешті, за його довжиною розігрітою спицею в центрі свічки робиться отвір, куди пропускається ґніт – готово! Гуртківці використовують ювелірний віск, який методом проб навчилися виготовляти самі. Згодом  приступлять до роботи з такими допоміжними ювелірними матеріалами, як різноманітна кераміка та каміння, і опановуватимуть методи розробки виробів на комп’ютері.

Студенти встигли взяти участь у ХІІ спеціалізованому конкурсі ескізів ювелірних виробів «Є ідея!», який проводив в Одесі на початку березня минулого року оргкомітет Міжнародної виставки «Ювелірний салон» за підтримки Асоціації ювелірів і Спілки дизайнерів України. Експозиція була розташована у холі Морвокзалу міста. Роботи здебільшого представила молодь вишів, порадувало, що запросили й бердичівських студентів. Призові місця вони не посіли, проте всі восьмеро були відзначені Дипломами учасників. Члени журі зауважили: «Для першого разу ескізи виглядали гідно». У команді міських конкурсантів була й лаборант коледжу Ольга Михайлівська – колишня випускниця закладу й вихованка художньої школи, яка багато привнесла у діяльність гуртка, володіючи різними техніками: малювання, ліплення й плетіння з дроту. Ініціативне тріо: викладач Роман Єрмоленко, майстерМикола Сорока та лаборант Ольга Михайлівська – задали тон діяльності лабораторії художнього та ювелірного литва. Нещодавно в команді з’явилася випускниця коледжу, обдарована дівчина – Тетяна Руда, до речі – дочка головного металурга ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» Олександра Рудого. Чудово оформлені стінгазета і картини та розпис простору навколо електророзеток – її рук справа.  

 

У колі поетів по металу

Процес художнього литва – копіткий та тривалий і одночасно творчий і захоплюючий. Навідаємось до лабораторії художнього та ювелірного литва, щоб побачити все на власні очі. З вечора лаборант Тетяна Руда зробила форми, а вже зранку їх поставили в піч і нагріли її. В іншу помістили мідь із цинком, отримавши латунь. Потім дістали форму та залили сплавом, притиснувши глиняним пресом, а незабаром її занурили у воду. «У такому «шоковому стані» гіпс розсипається, і звільняється метал – маємо деталь. Помили, почистили – вимальовуються візерунки», – мальовничо розповідав викладач Роман Єрмоленко. Дійсно, схоже на варіння борщу, адже процес потребує почуття міри, художнього смаку та особливого ставлення. «У ливарному цеху, – наголошує майстер виробничого навчання Микола Сорока,– всі працюють на кінцевий результат – злагоджено, ритмічно та згуртовано».  

Третьокурсник Юрій Домалевський виконував усі завдання зосереджено, прислухаючись до порад дорослих. Заняття в лабораторії хлопцю подобаються: «Це для мене і досвід, і розуміння майбутньої справи».

Спостерігаємо, як творять дівчата: з посмішками та гарним настроєм. Майбутній ювелір, першокурсниця Юлія Порхун, згадує: «Якось дізналася від друзів про гурток, прийшла, спробувала – і сподобалося! Ось зараз виготовляємо свічку-сердечко з воску. Одного разу зробила і подарувала мамі колечко зі сплаву»«Тут цікаво, хочеться приходити й займатися», – підтримує розмову майбутній ливарникКатерина Фалалєєва, яка плавить віск і опускає в нього червоний восковий олівець – для кольору.

Скульптори реалізують свій художній задум в моделях, а втілити їх у метал – справа ливарника. І, звичайно ж, все увінчається успіхом, якщо той виявиться в душі художником. Саме такі: натхненні та окрилені – приходять на гурток студенти і творять красу, відлиту в металі.

У лабораторію нерідко зазирають інші співробітники, ходом робіт цікавляться навіть колишні скептики. Якось, згадує Роман Валерійович, у коледж завітав один із відомих ювелірів міста. Спитав, як справи у майбутніх фахівців художнього литва, і, між іншим, повідомив, що хотів би взяти до себе на роботу випускників закладу. Художнє та ювелірне литво, говорить Роман Єрмоленко, – це два в одному і навіть більше: «Наша спеціальність не лише технічна, а й творча. Це і технологія, і мистецтво. Гарні вироби дарують людям естетичну насолоду. Постійно виникають нові ідеї та задуми, і хочеться їх втілювати».

Перший випуск студентів, котрі опановують спеціалізацію «Художнє та ювелірне литво», відбудеться у 2020-му році. Вони отримають дипломи і зможуть реалізувати себе у виготовленні та ремонті ювелірних прикрас і

створенні всіляких форм та образів. 

 Автор: Вікторія Кучерява

Джерело: Бердичівський погляд